Коли ви звертаєтеся до програми сурогатного материнства або ЕКЗ за кордоном, документи, що переміщуються між країнами, мають бути зрозумілими та надійними для кожного органу, який їх опрацьовує. Свідоцтво про народження, видане в одній країні, судове рішення про надання батьківського статусу, свідоцтво про шлюб, довідка про відсутність судимості — кожен із цих документів було створено в межах однієї правової системи, і він має бути визнаний іншою. Механізм, що робить це можливим, — це ланцюжок документів: послідовність кроків засвідчення, яка перетворює документ, виданий у своїй країні, на документ, якому довірятимуть іноземні суди, органи реєстрації та імміграційні служби.
Пропуск бодай однієї ланки цього ланцюжка може затримати рішення суду про батьківські права, зупинити оформлення паспорта або перешкодити дитині в'їхати до країни, громадянами якої є батьки. Розуміння логіки цього процесу — а не просте дотримання переліку кроків — допомагає передбачити проблеми до того, як вони стануть коштовними.
Апостиль — це стандартизований штамп чи сертифікат, який додається до офіційного документа або друкується на його зворотному боці. Його видає компетентний орган країни, де документ було створено, і він підтверджує справжність підпису, печатки чи штампу на документі. Сам апостиль нічого не каже про зміст документа — він засвідчує особу посадовця, який його видав, а не викладені в ньому факти.
Систему апостилю було створено Гаазькою конвенцією від 5 жовтня 1961 року, яку зазвичай називають Гаазькою конвенцією про апостиль. Станом на момент написання до Конвенції приєдналися понад 120 країн, тобто документ, апостильований в одній державі-учасниці, визнається в усіх інших без будь-якого подальшого міждержавного засвідчення. Радимо уточнювати, які країни є чинними учасницями, оскільки приєднання відбуваються періодично, і ваш місцевий юрист або посольство можуть підтвердити актуальний перелік.
У Великій Британії апостилі видає Міністерство закордонних справ у справах Співдружності та розвитку (FCDO). Строки обробки та збори різняться; типовий термін — від того самого дня для преміум-послуг до кількох тижнів для стандартних поштових заявок. Завжди перевіряйте актуальні вказівки FCDO, оскільки процедури змінюються.
Документи, які зазвичай потребують апостилю в програмах сурогатного материнства:
Коли документ має подорожувати до країни або з країни, яка не є учасницею Конвенції про апостиль, апостилю недостатньо. Натомість застосовується довший процес — легалізація. Легалізація передбачає послідовне засвідчення документа кількома органами, зазвичай у такому порядку:
Деякі країни вимагають додаткового кроку: засвідчення власним міністерством закордонних справ після прибуття документа в країну. Точна послідовність залежить від двосторонніх відносин між відповідними країнами, і небезпечно припускати, що процес, який ви пройшли для однієї юрисдикції, застосовний до іншої. Станом на момент написання кілька популярних напрямків для сурогатного материнства не є повноправними учасниками Гаазької конвенції, тому легалізація там є стандартним шляхом. Перед замовленням будь-яких документів важливо перевірити актуальний статус вашої країни призначення в місцевого юриста.
Легалізація повільніша та дорожча за апостиль. Типові загальні строки становлять від двох до восьми тижнів залежно від завантаженості посольства та того, чи потребує документ спершу нотаріального засвідчення. Плануйте бюджет і графік відповідно.
Після того як документ апостильовано або легалізовано, його часто потрібно перекласти офіційною мовою країни-отримувача. Звичайний переклад, як правило, не приймається для юридичних чи адміністративних цілей. Потрібен присяжний переклад — виконаний перекладачем, офіційно акредитованим, сертифікованим або зареєстрованим у суді чи професійному органі відповідної юрисдикції.
Присяжний переклад супроводжується особистою заявою перекладача — часто зробленою в присутності нотаріуса — про те, що переклад є точним і повним. У деяких країнах підпис перекладача під цією заявою сам має бути нотаріально засвідчений, а таке засвідчення, своєю чергою, може потребувати апостилю. Це створює вкладену вимогу засвідчення, яка часто дивує майбутніх батьків.
Важливо замовляти переклади лише після того, як базовий документ повністю пройшов процедуру засвідчення. Переклад документа до завершення апостилювання чи легалізації може означати, що переклад доведеться робити заново, якщо процес засвідчення якимось чином змінить документ, наприклад додасть сторінку із сертифікатом.
Для розуміння того, як вимоги до документів пов'язані з конкретними структурами програм, див. наш розділ як це працює та відповідні профілі країн.
Розгляньмо простий приклад. Майбутній батько чи майбутня мати з Англії має свідоцтво про народження, яке потрібно подати до органів країни — учасниці Конвенції про апостиль. Послідовність дій така: отримати офіційну копію свідоцтва про народження в Генеральному реєстраційному бюро (General Register Office), надіслати її до FCDO для апостилювання, замовити присяжний переклад потрібною мовою та за потреби нотаріально засвідчити й апостилювати заяву перекладача, якщо цього вимагає країна призначення.
Якщо країна призначення не є учасницею Конвенції, крок з апостилем FCDO замінюється описаним вище трьохетапним процесом легалізації. Вимоги до перекладу на завершальному етапі залишаються подібними.
Для документів, виданих за кордоном, — наприклад, іноземного свідоцтва про народження дитини, народженої сурогатною матір'ю, — процес відбувається у зворотному напрямку. Документ апостилюється або легалізується в країні походження, а потім перекладається присяжним перекладачем у країні, де його використовуватимуть, — часто в країні проживання майбутніх батьків.
Засвідчення документів чутливе до часу в контексті програми сурогатного материнства, оскільки певні кроки мають бути завершені до того, як дитина зможе подорожувати. Розумно закласти у графік запас у кілька тижнів. Затримки в посольствах, державні свята в країні призначення та внутрішні черги обробки в національних органах — усе це впливає на строки способом, який важко передбачити.
Оригінали документів можуть загубитися під час пересилання або залишитися в органів влади. Отримайте кілька засвідчених копій кожного документа, перш ніж надсилати щось на апостилювання чи легалізацію. Зберігайте цифрові скани в надійному місці.
Вимоги змінюються. Посольство може оновити процес легалізації, або країна може приєднатися до Конвенції про апостиль, унаслідок чого легалізація стане непотрібною. Завжди уточнюйте актуальні вимоги безпосередньо у відповідному консульстві, у вашого юридичного представника в країні перебування та в імміграційного консультанта у вашій країні проживання, перш ніж розпочинати процес. Наш розділ поширені запитання висвітлює деякі типові моменти плутанини, проте не замінює консультації, специфічної для конкретної юрисдикції.
Сукупна вартість зборів за апостиль, легалізацію, посольських зборів, кур'єрських послуг та присяжних перекладів може бути суттєвою. Типові діапазони в межах повної програми сурогатного материнства значно варіюються залежно від кількості документів та задіяних країн. Огляд того, яке місце витрати на засвідчення документів займають у загальному бюджеті програми, див. у нашому огляді вартості.
Нотаріальне засвідчення часто плутають з апостилем. Нотаріус засвідчує підписи та завіряє копії — це приватна або квазісудова дія. Апостиль — це державне засвідчення того, що повноваження нотаріуса є справжніми. Саме лише нотаріальне засвідчення не робить документ прийнятним за кордоном; зазвичай це перший крок у довшому ланцюжку, а не завершальний.
Ланцюжок документів існує тому, що органи влади жодної країни не можуть самостійно перевірити справжність підпису іноземного посадовця. Кожна ланка цього ланцюжка замінює неперевірне іноземне засвідчення на надійне внутрішнє.
Апостиль, легалізація та присяжний переклад — це не бюрократичні незручності; це механізм, завдяки якому юридичні факти, встановлені в одній країні, набувають чинності в іншій. Розуміння того, який крок застосовується, у якому порядку та до яких документів, є основою будь-якої транскордонної програми створення сім'ї. Помилки можна виправити, але це коштує часу й грошей. Раннє залучення кваліфікованих юридичних представників як у країні призначення, так і у вашій країні проживання залишається найнадійнішим способом пройти цей процес без зайвих затримок.
Ця стаття надана виключно в загальних інформаційних цілях і не є юридичною, медичною чи імміграційною консультацією. Вимоги різняться залежно від юрисдикції та змінюються з часом. Перш ніж вживати будь-яких дій, вам слід отримати консультацію кваліфікованих фахівців у всіх відповідних країнах.