Момент народження дитини сурогатною матір'ю має глибоке значення. Проте для майбутніх батьків, які скористалися програмою сурогатного материнства за кордоном, це не завершення шляху, а початок складного адміністративного етапу. Перш ніж ви зможете полетіти додому з дитиною, необхідно встановити юридичну особу немовляти, отримати проїзні документи та виконати імміграційні вимоги як приймаючої країни, так і країни вашого проживання. Помилки або упущення на цьому етапі можуть призвести до затримок на тижні, а в серйозних випадках — на місяці. Розуміння того, що чекає попереду — і як це залежить від громадянства, — є необхідною підготовкою.
У цьому посібнику викладено типову послідовність кроків. Оскільки законодавство змінюється, а обставини в кожному випадку різні, кожен етап слід перевіряти з кваліфікованими юристами в обох юрисдикціях перед поїздкою. Див. також наш огляд країн призначення для отримання нормативного контексту щодо конкретної країни.
Хоча конкретні документи та терміни різняться залежно від громадянства, базова структура процесу є загалом однаковою. Майбутнім батькам слід очікувати проходження таких етапів приблизно в такому порядку:
Час, необхідний для цієї послідовності, суттєво варіюється. Типове перебування в приймаючій країні після пологів становить від трьох до дванадцяти тижнів залежно від громадянства та країни призначення. Плануйте бюджет відповідно; наш посібник із витрат охоплює витрати на проживання та юридичні послуги протягом цього періоду.
Дитина, народжена від британського майбутнього батька/матері за кордоном за програмою сурогатного материнства, станом на момент написання не є автоматично громадянином Великої Британії від народження. Громадянство залежить від генетичного зв'язку та від того, чи відповідає генетичний батько/мати відповідним вимогам щодо проживання згідно з британським законодавством про громадянство. Якщо дитина має право на британське громадянство, майбутнім батькам слід звернутися до найближчого британського консульства чи посольства для оформлення британського паспорта або проїзного документа, який дозволить в'їзд до Сполученого Королівства.
Якщо британське громадянство неможливо підтвердити при народженні, дитині може знадобитися подорожувати за документом приймаючої країни з відповідною британською візою. Home Office (Міністерство внутрішніх справ Великої Британії) надає окремі роз'яснення щодо цього сценарію, і батькам варто заздалегідь, ще до пологів, залучити імміграційного адвоката з досвідом у справах сурогатного материнства.
Станом на момент написання британське законодавство автоматично не визнає майбутніх батьків юридичними батьками після сурогатної програми. Сурогатна мати — а за наявності, і її чоловік — є юридичною матір'ю при народженні. Майбутні батьки повинні подати заяву на батьківський наказ (parental order) до Сімейного суду (Family Court) після повернення додому, як правило, не раніше ніж через шість тижнів після народження і не пізніше ніж через шість місяців. Цей крок не є необов'язковим і має розглядатися як пріоритетний після повернення.
Громадянство США для дитини, народженої за кордоном, регулюється федеральним законодавством і залежить від того, чи є один або обидва майбутні батьки громадянами США, характеру їхнього генетичного зв'язку з дитиною та історії їхнього фізичного перебування у Сполучених Штатах. Станом на момент написання, генетично пов'язана дитина, народжена від батька/матері — громадянина США за кордоном, може мати право на громадянство від народження, проте правила є складними і зазнавали юридичних оскаржень та змін політики.
Основний документ, який потрібно отримати, — Consular Report of Birth Abroad (CRBA, консульське свідоцтво про народження за кордоном), що подається в посольство чи консульство США в приймаючій країні. Це свідоцтво після затвердження слугує доказом громадянства та дозволяє видачу паспорта США. Майбутнім батькам слід зв'язатися з відповідним консульством перед поїздкою, щоб дізнатися про поточну доступність запису та вимоги до документів, оскільки час очікування може бути значним.
Консульські посадові особи зазвичай вимагають ДНК-доказів для підтвердження генетичного зв'язку між дитиною та батьком/матір'ю — громадянином США. Батькам слід передбачити організацію акредитованого ДНК-тестування через постачальника, схваленого посольством, що додає часу та витрат до процесу.
Канада не має єдиного уніфікованого закону про сурогатне материнство; правова база різниться залежно від провінції, станом на момент написання. На федеральному рівні громадянство за походженням доступне, якщо принаймні один з батьків є громадянином Канади і можна довести генетичний зв'язок. Майбутнім батькам слід подати заяву на канадський паспорт для дитини в найближчому консульстві, підкріпивши її ДНК-доказами та свідоцтвом про народження, виданим приймаючою країною.
Як і у випадку зі Сполученим Королівством, кроки після повернення — які можуть включати декларацію про батьківство або рішення про усиновлення залежно від провінції — слід організувати ще до від'їзду до Канади. Юридичні вимоги суттєво різняться між Онтаріо, Британською Колумбією, Квебеком та іншими провінціями, і консультація місцевого юриста із сімейного права є обов'язковою.
Закони про сурогатне материнство в Австралії залежать від штату та території, що робить внутрішньоправову картину особливо фрагментованою, станом на момент написання. Для цілей процесу виїзду безпосереднім пріоритетом є оформлення проїзного документа. Якщо існує генетичний зв'язок з батьком/матір'ю — громадянином Австралії, дитина може мати право на австралійське громадянство за походженням. Заяву подають в австралійському посольстві чи верховному комісаріаті в приймаючій країні, зазвичай вимагається ДНК-тестування.
Комерційне сурогатне материнство заборонене в усіх штатах і територіях Австралії станом на момент написання, що впливає на можливість примусового виконання угод та на юридичний процес після повернення. Майбутнім батькам, які повертаються до Австралії, слід бути готовими до потенційно тривалого судового процесу для отримання юридичного батьківства. Настійно рекомендується завчасне звернення до сімейного юриста, який спеціалізується на сурогатному материнстві.
Правова ситуація в державах-членах Європейського Союзу та інших європейських країнах дуже різниться. Деякі юрисдикції, зокрема Франція та Німеччина, забороняють сурогатне материнство на своїй території та застосовують обмежувальний підхід до визнання батьківства, встановленого за кордоном, станом на момент написання. Інші, включно з кількома північно- та східноєвропейськими країнами, застосовують гнучкіші колізійні принципи. Майбутнім батькам з європейських країн слід розглядати юридичний етап після народження як особливо непередбачуваний і залучати спеціалізованих юристів у своїй країні ще до пологів, а не після них.
Тимчасові проїзні документи, а не паспорти приймаючої країни, зазвичай використовуються європейськими майбутніми батьками, коли громадянство дитини не вирішено. Візові вимоги для в'їзду дитини до країни проживання залежатимуть від двосторонніх угод та приймаючої країни народження.
Незалежно від громадянства, наведені нижче підготовчі заходи допоможуть зменшити затримки та стрес під час етапу виїзду:
Щоб отримати ширше уявлення про структуру міжнародних програм сурогатного материнства, відвідайте наш розділ як це працює або перегляньте сторінку програми, щоб дізнатися про підтримку, яку ReproLegal координує протягом усього цього процесу.
Було б неправильно наводити точний термін виїзду, не знаючи приймаючої країни, громадянства майбутніх батьків, поточного навантаження консульства та можливих ускладнень із реєстрацією народження. Реалістичний мінімум для більшості громадянств — від трьох до чотирьох тижнів після народження; багато сімей планують на шість-вісім тижнів, а дехто залишається довше. Планувати довше перебування, ніж ви очікуєте, — завжди розумний підхід.
Процес виїзду — не формальність. Це юридична процедура, яка одночасно охоплює дві або більше юрисдикцій. Її слід планувати з такою ж ретельністю, як медичні та договірні етапи вашої програми.
Ця стаття має виключно інформаційний характер і не є юридичною чи медичною консультацією. Читачам слід звернутися за незалежною юридичною консультацією до кваліфікованих фахівців як у своїй країні, так і в приймаючій країні, перш ніж приймати будь-які рішення.