Невдале перенесення ембріона — один із найважчих моментів у будь-якій програмі сурогатного материнства чи ЕКЗ. Водночас, з практичної точки зору, це момент, коли правова база, узгоджена ще до початку лікування, або захистить усіх учасників, або створить значну плутанину. Розуміння того, які договірні пункти регулюють подальші дії, — це не песимізм, а підготовка.
У цій статті розглянуто положення, які мають найбільше значення, якщо перенесення не завершилося триваючою вагітністю. Вона не замінює консультацію кваліфікованого юриста у вашій конкретній юрисдикції.
Майбутні батьки та сурогатні матері природно підходять до початку програми з оптимізмом. Агенції та клініки цей оптимізм підтримують — і це правильно. Проте практичний наслідок такий, що обидві сторони іноді проходять переговори щодо договору, не приділяючи достатньої уваги розділам, які стосуються невдалих циклів.
Невдале перенесення — не рідкісний винятковий випадок. У будь-якому циклі клінічні результати суттєво відрізняються залежно від якості ембріона, стану матки сурогатної матері та низки інших факторів, які жоден договір не здатен контролювати. Що договір може контролювати — це подальші дії сторін, розподіл витрат і порядок вирішення спорів. Ці положення заслуговують такої ж уважної перевірки, як і будь-яка інша частина угоди.
У договорі має бути чітко зазначено, що вважається невдалим перенесенням для цілей застосування подальших положень. Типові визначення включають негативний результат аналізу бета-ХГЛ після перенесення ембріона або підтверджену втрату вагітності на ранньому терміні до визначеної гестаційної межі (зазвичай шість-вісім тижнів). Ця відмінність важлива, оскільки деякі положення про розподіл витрат і перепланування циклу застосовуються лише після клінічно підтвердженого негативного результату, а не після біохімічної вагітності, яка переривається до клінічного підтвердження. Запитайте у свого юриста, чи узгоджується визначення, використане у вашому проєкті угоди, з термінологією, яку використовуватиме клініка у своїй документації.
Більшість угод визначають максимальну кількість перенесень, після якої будь-яка сторона може відмовитися від угоди, повторно узгодити умови або передати питання до механізму вирішення спорів. Типовий діапазон у повних програмах сурогатного материнства — від двох до чотирьох перенесень на одну угоду, хоча це варіюється залежно від юрисдикції та структури агенції. Перевищення зазначеної кількості без письмової поправки може створити невизначеність щодо того, чи залишається сурогатна мати зобов'язаною продовжувати, і чи залишаються майбутні батьки зобов'язаними покривати пов'язані витрати.
Переконайтеся, що угода також враховує ситуацію, коли у майбутніх батьків закінчуються життєздатні ембріони до досягнення максимальної кількості перенесень. Це окрема ситуація, відмінна від невдалого перенесення, яка потребує власного пункту.
Це найчастіше найбільш спірна сфера у випадку невдалого перенесення. Договір має точно врегулювати такі питання:
Добре складена угода визначає, хто має право приймати рішення про те, чи і коли здійснювати наступну спробу перенесення. Сурогатну мати не можна примусити продовжувати за обставин, на які вона не погоджувалася від початку. Майбутні батьки зберігають контроль над рішеннями щодо своїх ембріонів. Договір має встановлювати чіткий процес — зазвичай письмове повідомлення протягом визначеного строку — за яким обидві сторони підтверджують, чи бажають продовжувати спробу.
У разі виникнення розбіжностей договір має передбачати механізм: це може бути медіація, арбітраж або звернення до координатора програми. Судовий розгляд є крайнім заходом у будь-якій юрисдикції та особливо ускладнений у міжнародних угодах. Наш посібник про те, як працюють програми сурогатного материнства, пояснює, чому механізми раннього вирішення спорів є центральним елементом структури програми.
Сурогатна мати, яка пережила кілька невдалих перенесень, може забажати вийти з угоди. Договір має визначати, за яких умов вона може це зробити, який строк повідомлення застосовується та чи спричиняє вихід будь-які фінансові наслідки для будь-якої зі сторін. Станом на момент написання, ступінь, до якого право сурогатної матері на вихід є юридично забезпечуваним, суттєво відрізняється залежно від юрисдикції, і це та сфера, де слід отримати місцеву юридичну консультацію, перш ніж припускати, що те чи інше положення діятиме.
Рівно ж, майбутні батьки можуть після одного чи кількох невдалих перенесень вирішити не продовжувати. Договір має врегулювати, чи можуть вони вийти в односторонньому порядку, які фінансові зобов'язання зберігаються після виходу (зокрема будь-яка компенсація, належна сурогатній матері за вже завершені цикли), та що станеться зі збереженими ембріонами.
Розпорядження ембріонами — окреме, але тісно пов'язане питання. Переконайтеся, що ваша угода містить перехресні посилання на форми згоди на зберігання ембріонів, які має клініка, і що обидва документи узгоджені щодо цього питання.
Деякі угоди містять положення, які вимагають, щоб і сурогатна мати, і майбутні батьки отримали психологічну підтримку після невдалого перенесення — або як обов'язковий крок перед плануванням наступного циклу, або як рекомендований ресурс. Хоча це може здаватися формальністю, воно має практичне значення: сурогатна мати чи майбутні батьки, які не отримали належної підтримки, з більшою ймовірністю прийматимуть рішення в стані гострого стресу, що підвищує ризик спорів. Уточніть, чи включає ваша програма таке положення і що саме воно вимагає.
Юридична забезпечуваність будь-якого з розглянутих вище пунктів залежить від правової бази юрисдикції, в якій укладається ваша угода, та від місця проживання сурогатної матері. Станом на момент написання не існує універсальної правової бази, яка регулює міжнародні угоди про сурогатне материнство, і положення, які є стандартними в одній країні, можуть бути юридично незабезпечуваними або взагалі відсутніми на практиці в іншій.
Перед підписанням будь-якої угоди доручіть повну перевірку договору юристу, кваліфікованому у відповідній юрисдикції. Якщо ваша угода має міжнародний характер, вам може знадобитися юридична експертиза в більш ніж одній країні. Наш огляд напрямків пояснює, як різняться правові бази між юрисдикціями, де ReproLegal координує програми.
Деякі агенції пропонують багатоциклові структури програм або структури з гарантією, за яких плата покриває визначену кількість перенесень або, у деяких випадках, включає фінансову гарантію на випадок, якщо живонароджена дитина не з'явиться протягом визначеного періоду. Умови таких програм суттєво відрізняються. Перш ніж покладатися на будь-яку таку угоду, ознайомтеся з конкретними умовами, що визначають, що вважається невдалим циклом у межах цієї програми, та які винятки застосовуються. На нашій сторінці програм описано типи структур, наразі доступних через ReproLegal.
Договір, який враховує лише успіх, не захищає жодну зі сторін. Саме пункти, що регулюють невдачу, мають найбільше значення, коли обставини стають складними.
Ця стаття надана лише в інформаційних цілях і не є юридичною чи медичною консультацією. Перед прийняттям будь-яких рішень щодо угоди про сурогатне материнство чи ЕКЗ вам слід звернутися до кваліфікованого юриста у відповідній юрисдикції та до відповідного медичного фахівця.